Ринок фінансових послуг

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисципліні « Ринок фінансових послуг »

Вариант – № 3 (№ залікової книжки ЗФ 02023 )


Слухач : ........................…………............................Сидоркевич Дмитро Іванович


Спеціальність, група : .............................ЗФ – 02 ( фінанси )


Керівник : ..............................................................Захарчук Любовь Федосіївна


Результат, дата:


Реєстраційний номер, дата:


м. Черкаси

2002 р.


З А В Д А Н Н Я


1. Теоретичне питання. Основні види фінансових посередників, їх функції та джерела фінансування ..........................................................................................- 3


2. Практичне завдання :

Опишіть фінансову послугу на фінансовому ринку і вкажіть :

- до якого ринку відноситься ( ринок грошей ) .

- який фінансовий інструмент використовується .

- позитивні фактори, які отримають покупець та продавець.

- негативні фактори, які отримають покупець та продавець.

- роль фінансової послуги в ринковій економіці..................................................- 7


3. Розрахункове питання (задача) ……………...........…….................................................- 10


Література ..............................................................................................................................................- 11

1.Основні види фінансових посередників, їх функції та джерела фінансування


Поглиблення спеціалізації в діяльності економічних суб'єктів і диверсифікація напрямків укладання капіталу об'єктивно посилюють роль професійного посередництвана фінансовому ринку України.

Розглядаючи змістовно-структурну характеристику поняття "фінансове посередництво", слід зазначити, що міжнародна й вітчизняна економічна термінологія і юриспруденція не містять його достатньо вичерпного визначення і тлумачення. Отже, варто взяти як визначення таке: "Фінансові посередники, або фінансові інститути, являють собою організації, що випускають фінансові зобов'язання (вимоги до себе) і продають їх як активи за гроші" (2).

У національній практиці на офіційному рівні термін "фінансовий посередник" уперше було узагальнено вжито в Постанові Кабінета Міністрів України "Про заходи щодо розвитку фондового ринку та вдосконалення його державного регулювання"(7). З набранням чинності Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (1) законодавче встановлюються :

- загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг ;

- пріоритети в здійсненні регулятивних та наглядових функцій з боку держави за діяльністю фінансових посередників.

Сучасні фінансові посередники розглядаються як спеціалізовані професійні оператори ринку, інвестиційно-кредитні установи, що перерозподіляють ресурси між постачальниками і споживачами фінансового капіталу, між інвесторами/кредиторами та реципієнтами коштів на основі дії принципу зв'язку в динаміці руху активів.

На сьогодні фінансовими посередниками виступають :

- спеціалізовані інвестиційні компанії ;

- банки ;

- трастові компанії ;

- кредитні спілки ;

- страхові компанії ;

- пенсійні фонди та ін.

Найголовніше завдання фінансових посередників - спрямовувати рух капіталу (збережень) до найефективніших споживачів. Базовою основою їх функціонування є реалізація кредитно-інвестиційних угод (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим через випуск власних вторинних зобов'язань. Логічно, що предметом праці для посередників на ринку стають цінні папери й гроші.

Фінансові посередники є інституційними учасниками фінансового ринку. На відміну від індивідуальних учасників інституційні є колективними учасниками, які провадять різного виду професійну фінансову діяльність й розподіляють прибуток між засновниками відповідно до правових норм і конкретної угоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства фінансові посередники можуть виконувати функції :

- з консолідації (акумуляції) збережень індивідуальних інвесторів у єдиний пул і подальше диверсифіковане вкладення накопиченого капіталу в різні проекти. Індивідуальні збереження з інвестиційними намірами є особливим видом збережень, і для багатьох непрофесійних учасників ринку звернення до інституційних фінансових консультантів - переважна форма участі у масштабних проектах (так, наприклад, реалізуються приватні інвестиції за кордоном) ;

- із забезпечення рівноваги на ринку капіталів через погодження пропозицій і попиту на фінансові ресурси. За рахунок масштабів діяльності й портфельного управління активами посередники гармонізують відносини між постачальниками і споживачами капіталу, ліквідують дисбаланс між пропозицією і попитом на вільні кошти, забезпечуючи при цьому ефективний розподіл і перерозподіл ресурсів на первинному і вторинному ринках. Професійна організація андеррайтингу як задоволення потреб клієнтів щодо гарантованого розміщення їхніх активів є винятковою прерогативою інституційної форми посередництва;

- з перерозподілу і зниження фінансових ризиків. Професійні посередники при купівлі чи продажу фінансових активів саме торгують ризиками, перерозподіляючи їх між консервативними й агресивними учасниками ринку - між більш несхильними і менш несхильними до ризику економічними суб'єктами ;

- із забезпечення підвищеної ліквідності фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління активами.

Не потребує доказів, що можливості індивідуального інвестування вужчі, ніж колективного інституційного, при цьому ліквідність і ризики вкладень також різняться.

У довгостроковому плані посередники універсально забезпечують накопичення капіталів і їх перерасподіл на ринку капіталів.

Ринок капіталів — частка ринку позичкових капіталів, де формується попит і пропозиція на середньостро-ковий і довгостроковий позичковий капітал. Елементами ринку капіталу є: фондова біржа, страхові компанії, аудиторські організації, брокерські контори (ком­панії), комерційні банки, державний страховий нагляд, де­ржавна інспекція по контролю за цінними паперами, фонд державного майна, інвестиційні фонди, фонд загальнодер­жавних науково-технічних програм, стабілізаційні фонди, іноваційні фонди.

Ринок позичкових капіталів — з загаль­ної точки зору — це специфічна сфера товарних відносин, де об'єктом операції є наданий в позичку грошовий капітал і формується попит і пропозиція на нього; з функціональної — система ринкових відносин, яка забезпечує акумулюван­ня і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення кредитом суспільного відтворення; з організаційної — су­купність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, че­рез які здійснюється рух позичкового капіталу. Основою розвитку ринку позичкових капітілів є закономірності кругообігу капіталу в про­цесі відтворення, які призводять до того, що на одних ділянках утворюються тимчасово вільні капітали, на інших виникає потреба в позичкових коштах. За допомогою ринку позичкових капіталів тимчасово вільні грошові капітали (а також заощадження членів суспільства перетворюються) в позичковий капітал, котрий втягується в новий кругообіг, забезпечує процес відтворення і прибуток його власникам. На ринку позичкових капіталів здійснюються короткострокові операції, які обслуговують, головним чином, рух обігового капіталу, та середньо- і до­вгострокові кредитні операції, що обслуговують рух основно­го капіталу.

Ризиковий (венчурний) капітал — капітал, що вкладається у ризикові капіталовкладення, перш за все зв'язані з інноваційною діяльністю. Особливо важливого значення ризиковий капітал набув у 70-80 рр. у зв'язку із структурною пе­ребудовою економіки, викликаною необхідністю пристосу­вання до швидкоплинних умов науково-технічної революції.

Кошти для ризикового (венчурного) фінансування аку­мулюються спеціальними фінансовими та банківськими інститутами. В Україні є кілька інноваційних банків, котрі ще мають сформувати за рахунок державних та власних коштів спеціальні інноваційні фонди. Кошти із цих фондів на кон­курсній основі на засадах повернення видаються, перш за все, невеликим, тільки що заснованим фірмам для реалізації проектів, що грунтуються на використанні наукових відкриттів та винаходів і обіцяють досить швидко отримати прибуток, норма котрого значно перевищує середню. Але в дійсності часто-густо ці надії не справджуються і замість при­бутку можуть бути одержані збитки. Проте в цілому вкладен­ня капіталу в ризикові об'єкти приносить прибуток і сприяє прискоренню науково-технічного прогресу, тому воно підтримується державою, виробничими фірмами, різними благодійними фондами, але найчастіше банками.

Ризикове фінансування може проводитись кількома спо­собами. Найбільш поширеними є: придбання акцій фірми, що здійснює інвестиції з підвищеним ризиком; організація спільного виробництва (участь в заснуванні фірми); надання кредиту.


2. Практичне завдання :


Опишіть фінансову послугу на фінансовому ринку і вкажіть :

  • до якого ринку відноситься ( ринок грошей ) .

  • який фінансовий інструмент використовується .

  • позитивні фактори, які отримають покупець та продавець.

  • негативні фактори, які отримають покупець та продавець.

  • роль фінансової послуги в ринковій економіці.


Операцiї на мiжбанкiвському валютному ринку України дозволяється здiйснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать:

- Нацiональний банк України;

- уповноваженi банки (комерцiйнi банки, якi отримали лiцензiю Нацiонального банку України на право здiйснення операцiй з валютними цiнностями);

- уповноваженi кредитно-фiнансовi установи (якi отримали лiцензiю Нацiонального банку України на здiйснення операцiй з валютними цiнностями);

  • валютнi бiржi.

Суб'єкти мiжбанкiвського валютного ринку України купують iноземну валюту для власних потреб та за дорученням клiєнтiв (резидентiв та нерезидентiв) з метою перерахування iноземної валюти за межi України .

Пiдставою для купiвлi iноземної валюти на мiжбанкiвському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операцiями вважаються такi документи:

- договiр з нерезидентом, оформлений вiдповiдно до вимог чинного законодавства України, або iнший документ, який згiдно з чинним законодавством України має силу договору;

- вантажна митна декларацiя

- акт здавання-приймання, акт виконаних робiт (наданих послуг) або iнший документ, який свiдчить про надання послуг, виконання робiт;

- документи, передбаченi при документарнiй формi розрахункiв (акредитив, iнкасо);

- довiдка державної податкової адмiнiстрацiї (iнспекцiї), в якiй резидент зареєстрований як платник податкiв.

Iноземна валюта, яка придбана у встановленому порядку через уповноваженi банки та уповноваженi кредитно-фiнансовi установи на мiжбанкiвському валютному ринку України, повинна бути використана резидентом протягом п'яти робочих днiв з часу зарахування її на його поточний рахунок на цiлi, вказанi в заявi на купiвлю iноземної валюти. Придбана iноземна валюта може бути перерахована резидентом для виконання власних зобов'язань перед нерезидентами лише з поточного рахунку в iноземнiй валютi, який визначений резидентом як рахунок, з якого здiйснюються всi перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентами в цiй iноземнiй валютi.

У разi порушення резидентами строкiв, передбачених в абзацi першому цього пункту, придбана iноземна валюта продається уповноваженим банком протягом п'яти робочих днiв на мiжбанкiвському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова рiзниця, що може виникнути за такою операцiєю, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова рiзниця вiдноситься на результати господарської дiяльностi резидента.

Якщо у клiєнта пiсля оплати його зобов'язань в iноземнiй валютi залишається невикористана безготiвкова iноземна валюта в загальнiй сумi до 1000 (однiєї тисячi) доларiв США або еквiвалент цiєї суми в iншiй iноземнiй валютi, яка ранiше придбана у встановленому порядку через уповноваженi банки та уповноваженi фiнансово-кредитнi установи на мiжбанкiвському валютному ринку України, вона може бути зарахована на його поточний рахунок.

Суб'єкти мiжбанкiвського валютного ринку України (у тому числi валютнi бiржi) при проведеннi безготiвкових операцiй з купiвлi- продажу iноземної валюти на мiжбанкiвському валютному ринку України отримують комiсiйну винагороду вiд клiєнтiв у гривнях.

Уповноваженому банку та уповноваженiй кредитно-фiнансовiй установi згiдно iз власними їх тарифами дозволяється отримувати комiсiйну винагороду в iноземнiй валютi за рахунок коштiв клiєнтiв, якщо операцiї, якi вони виконують за дорученням клiєнтiв, пов'язанi зi сплатою комiсiйної винагороди в iноземнiй валютi iноземному банку-кореспонденту (здiйснення переказу, документарнi операцiї, операцiї iз чеками, що прийнятi на iнкасо, операцiї за пластиковими картками мiжнародних платiжних систем тощо) та зi сплатою коштiв мiжнародним платiжним системам i мiжнародним системам зв'язку за користування їхнiми послугами.

Суб'єкти мiжбанкiвського валютного ринку України здiйснюють на цьому ринку операцiї з купiвлi-продажу iноземних валют за вiльним договiрним курсом купiвлi та продажу за кожною операцiєю без обмеження розмiру маржi мiж курсами купiвлi та продажу i комiсiйної винагороди.


З усього зазначеного вище походить :


Ринок до якого відноситься послуга – ринок грошей .


Фінансова послуга – операція купівлі валюти уповноваженим банком клієнту-експортеру на УМВР.


Фінансовий інструмент - УМВР ( український міжбанківський валютний ринок ).


Позитивні фактори :

  • для покупця ( клієнта ) – виконання його зобов`язань по зовнішньоекономічному договору перед партнером-нерезидентом.

  • для покупця ( банк ) – комісійні від операції купівлі валюти на УМВР згідно тарифам самого банку.


Негативні фактори :

  • для покупця ( клієнта ) – обов`язкові внески до пенсійного фонду від операції купівлі валюти на УМВР ( 1% від суми гривні затраченої на купівлю валюти ) .

  • для покупця ( банк ) – валютний контроль за імпортною операцією резидента.


Роль фінансової послуги – взагалі можливість проведення зовнішньоекономічної діяльності суб`єктами господарської діяльності України.


3. Задача.

Акціонерне товариство випустило у 1999 році 30 % облігації із строком погашення 5 років із номіналом 100 грн.


1. Ринкова доходність облігацій у 2000 році склала 32 %. Розрахуйте вартість облігації при цих умовах.


2. Якщо у 2001 році процентні ставки знизяться до 20 %, як це вплине на вартість облігацій? Порівняйте з попереднім роком.


Розрахуємо ринкову вартість облігації у 2000 р.:

1). Vобл.рин. 2000р. 32% = + + … + =

= 30 / (1+0,32)1 + 100 / (1+0,32)1 = 22,73 + 75,76 = 98,5 грн.

Так як доходність облігацій у 2000 р. збільшилась на 2%, то вартість облігації зменшилась і склала 98,5 грн.


2). Розрахуємо вартість у 2001 році:


Vобл.рин. 2001р. 20 % = 30 / (1+0,2)1 + 30 / (1+0,2)2 +100 / (1+0,2)2 = 25 + 20,8 + 69,44 = 115,3 грн.

Якщо продаємо на другий рік і відсоткова ставка зменшується, то вартість облігації збільшується, в порівнянні з попереднім роком склала 17 грн. (115,3 – 98,5 = 16,80 грн.)


Література:


1. ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулюванняринків фінансових послуг» - м. Київ, 12 липня 2001 року N 2664-III


2. ЗУ « Про цінні папери і фондову біржу » - м.Київ,18 червня 1991 року N 1201-XII ;


3. ЗУ «Про банки і банківську діяльність » - м. Київ, 7 грудня 2000 р.;


4. «Банківська енциклопедія» під редакцією д.ек.н.професора Мороза А.М.;


5. Банківська справа під редакцією д.ек.н.професора Лаврушина О.І. Москва “Фінанси та статистика” 1999 рік.;


6. Журнал «Ринок цінних паперів України» № 1-2/2002 ;


7. Постанові Кабінета Міністрів України "Про заходи щодо розвитку фондового ринку та вдосконалення його державного регулювання".


Подобные работы:

Актуально: