Аналіз діяльності комерційних банків

Дипломная работа

Об‘єкт дослідження — Запорізьке регіональне управління КБ “Приватбанк”.

Мета роботи — поліпшення фінансово-економічного стану комерційного банку за рахунок підвищення ефективності проведення його основних операцій та удосконалення методики їх аналізу.

Метод дослідження — структурний аналіз.

В роботі викладено теоретичні основи проведення основних операцій банку та оцінка їх ефективності; фактори і резерви підвищення фінансових результатів банку; методологічні підходи до фінансового аналізу кредитних, депозитних і розрахункових операцій; рекомендовано напрямки удосконалення методики аналізу і поліпшення фінансово-економічного стану банку. Фінансовий аналіз операцій комерційного банку підказує, як забезпечити його дохідність та ліквідність, витримати конкуренцію на ринку банківських послуг, здобути довіру вкладників та клієнтів.

Вступ

В умовах становлення та розвитку банківської системи України актуальна проблема аналізу діяльності банківських установ з метою оцінювання їхньої інвестиційної привабливості, надійності та фінансової стійкості.

Аналіз діяльності банку повинен містити реальну та всебічну оцінку досягнутих результатів, висвітлювати позитивні й негативні аспекти його роботи, визначати конкретні шляхи вирішення загальних проблем. Він є відправним пунктом ефективного управління як кожним конкретним комерційним банком, так і банківською системою в цілому, а також вихідною базою для прийняття управлінських рішень на всіх рівнях.

Аналізом керуються при виконанні більшості банківських операцій — він підказує, як забезпечити дохідність та ліквідність банку, витримати конкуренцію на ринку банківських послуг, здобути довіру вкладників та клієнтів.

Результати фінансового аналізу дозволяють застережити споживачів банківських послуг від проблемних банків, самі кредитні установи потребують об’єктивної та надійної системи оцінки поточного (і, можливо, перспективного) стану, оскільки ефективність управління комерційним банком визначає можливість здійснювати свою діяльність уміло та в повній відповідності з потребами й економічними цілями держави, чого не можливо досягнути, не маючи оперативної інформації.

Мета даної роботи полягає в спробі довести необхідність проведення фінансового аналізу банку, привести наявний на цей час інструментарій оцінки проведення основних банківських операцій (на прикладі конкретного банку), виявити недоліки існуючих в Україні підходів і показати приклади із зарубіжного досвіду.

Завданням цієї дипломної роботи є розробка напрямків підвищення ефективності проведення основних операцій банку та поліпшення його фінансово-економічного стану, що визначило необхідність аналізу цих операцій за різними методиками.

Метою даної роботи є також розгляд фінансових результатів банку як наслідків його успіхів або невдач в сфері кредитування, надання депозитних послуг та розрахунково-касового обслуговування. Для досягнення поставлених цілей в цій дипломній роботі вирішено наступні задачі:

— розглянуто теоретичні основи проведення основних операцій банку та оцінка їх ефективності, де вивчено особливості надання кредитних, депозитних і розрахункових послуг;

— вивчено фактори і резерви підвищення фінансових результатів банку, а також методологічні підходи до аналізу діяльності комерційного банку;

— проведено аналіз ефективності основних банківських операцій з викладенням його методики на прикладі Запорізького регіонального управління КБ “Приватбанк”;

— рекомендовано напрямки удосконалення методики фінансового аналізу і напрямки поліпшення фінансово-економічного стану банку за рахунок підвищення ефективності надання основних банківських послуг.

1 Методологічні принципи аналізу банківської діяльності

1.1 Економічна сутність і задачі фінансового аналізу

Розвиток банківської системи, її надійність в умовах ринкової економіки великою мірою залежать від стану і якості аналітичної роботи у центральному банку країни та комерційних банках. Аналіз діяльності банку повинен містити реальну та всебічну оцінку досягнутих результатів, висвітлювати позитивні й негативні аспекти його роботи, визначати конкретні шляхи вирішення загальних проблем.

Банки на ринку діють із різною ефективністю. Але простежується така закономірність: далеко позаду залишають конкурентів ті, хто бездоганно обслуговує клієнтів і робить це з мінімальними витратами. Оцінюючи ефективність діяльності банку, надзвичайно важливо звіряти її з вимогами ринку. Кваліфіковано зроблений економічний аналіз діяльності банків є джерелом цінної інформації для самих банків, юридичних та фізичних осіб (як потенційних клієнтів банку), Національного банку України.

Кожна з перелічених сторон-контрагентів у процесі аналізу дбає про власні цілі.

Комерційні банки ставлять перед собою такі завдання:

— визначити, як зробити банківські доходи якісними і стійкими;

— дотриматися всіх вимог щодо ліквідності;

— підтримувати капітал у стані адекватності й достатності;

Аналіз прибутковості, ліквідності й достатності капіталу банку дає змогу оцінити ефективність управління, конкурентоспроможність банку на ринку послуг, а також зважити вплив фінансової політики держави на діяльність банківської системи в цілому.

Економічна робота у банку, як і визначення класу кредитоспроможності позичальника, аналіз стану обліку та звітності, укладання угод, обов’язково передбачає аналіз фінансового стану банку, на основі якого:

приймаються управлінські рішення;

координується діяльність різних підрозділів і служб;

з’ясовується об’єктивна оцінка результатів діяльності установи і перспектив її розвитку;

визначається надійність і фінансова стійкість банку-партнера, клієнта, кореспондента.

Юридичні та фізичні особи, проаналізувавши опубліковані баланси і звіти про прибутки та збитки, приймають рішення щодо доцільності співробітництва з тим чи іншим банком.

Національний банк України на основі аналізу діяльності банків прогнозує ситуацію на кредитних ринках країни, робить висновки щодо стійкості та надійності банківської системи в цілому, контролює виконання банками встановлених економічних нормативів.

Основним об’єктом аналізу є комерційна діяльність кожного окремого банку. А суб’єктами водночас можуть бути і комерційні банки, і їхні контрагенти, серед них — центральний банк, інші кредитні установи, аудиторські фірми, реальні й потенційні клієнти та кореспонденти, інші юридичні та фізичні особи.

Основна мета аналізу діяльності банку — забезпечити оптимальну структуру активних і пасивних операцій задля отримання і кінцевому підсумку максимального прибутку. За аналізом звітності визначають фінансову стабільність і надійність банку, доцільність і перспективи його подальшої діяльності.

Аналіз фінансових форм звітності — це процес оцінки поточного й минулого фінансового стану банку та основних результатів його діяльності. Першочерговим завданням аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогноз майбутніх результатів діяльності банку.

Аналіз діяльності комерційного банку включає:

оцінку стану та результатів діяльності банку на момент проведення аналізу;

порівняння стану та результатів діяльності банку за вибраний період;

порівняння результатів діяльності банку з результатами діяльності інших комерційних банків;

узагальнення результатів аналізу та підготовку рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих на поліпшення діяльності банку.

При оцінці стану і результатів діяльності банку необхідно:

провести аналіз структури активних і пасивних операцій;

визначити значення показників, які характеризують достатність капіталу і ліквідність балансу банку, та виконання нормативів, встановлених Національним банком;

провести аналіз прибутковості діяльності банку.

Аналіз структури активних і пасивних операцій може біти ясним і кількісним. При якісному аналізі активних операцій визначаються напрямки використання коштів банку, а при аналізі пасивних операцій — джерела власних і залучених коштів. При кількісному аналізі активних операцій спочатку слід визначити виконання нормативу мінімального розміру обов’язкових резервів, депонованих в Національному банку. Далі визначаються відносна вага напрямків використання коштів банку, за якими можна оцінити їх значимість в активних операціях. При кількісному аналізі пасивних операцій можна аналогічно визначити відносну вагу різних джерел коштів банку, за якими оцінюється стратегія, яка використовується керівництвом банку в роботі по залученню коштів. Деталізація кількісного аналізу активних і пасивних операцій буде, звісно, залежати від детальності інформації, яка доступна особі, що проводить аналіз.

При аналізі достатності капіталу і ліквідності балансу банку необхідно, насамперед, розрахувати відповідні показники (коефіцієнти), на основі яких можна перевіряти виконання нормативів, встановлених для комерційних банків НБУ. До таких нормативів належать:

мінімальний розмір статутного капіталу;

граничне співвідношення між розміром статутного капіталу банку і сумою його активів з урахуванням оцінки ризику;

показники ліквідності балансу;

максимальний розмір ризику а одного позичальника.

При виявленні порушень нормативів НБУ може пред’явити засновникам комерційних банків вимоги про проведення заходів щодо фінансового оздоровлення банку (збільшення капіталу, зміна структури активів тощо).

Нормативи для комерційних банків, встановлені НБУ, можуть бути як директивними, обов’язковими до виконання, так і оцінними, рекомендованими для аналізу діяльності та фінансового стану комерційних банків.

Крім вказаних показників для більш повного аналізу достатності капіталу і ліквідності балансу банку доцільно розрахувати і інші показники (коефіцієнти), які використовуються в практиці банків і приводяться в спеціальних вітчизняній і зарубіжній літературі.

Аналіз прибутковості діяльності комерційних банків включає:

розрахунок показників, які характеризують прибутковість діяльності банку в цілому;

якісний і кількісний аналіз структури доходів і витрат;

аналіз прибутковості окремих операцій банку.

При аналізі прибутковості діяльності банку в цілому можуть бути використані показники (коефіцієнти) прибутковості (рентабельності), які застосовуються в практиці роботи банків.

Якісний і кількісний аналіз структури доходів і витрат банку може бути проведено аналогічно вищевикладеному аналізу структури активних і пасивних операцій. При цьому деталізація аналізу структури доходів і витрат також буде визначатися детально інформації, яка доступна особі, що проводить аналіз.

При аналізі прибутковості окремих операцій банку повинні враховуватися отримані доходи, а також прямі та непрямі витрати на їх проведення. В зарубіжних банках такому аналізу приділяється особлива увага, оскільки на його основі можна скоротити обсяг менш прибуткових операцій і збільшити обсяг більш прибуткових, реорганізувати структурні підрозділи банку тощо.

При порівнянні стану і результатів діяльності банку за вибраний період також може бути проведено якісний і кількісний аналіз. При якісному аналізі роблять висновки про активність банку в сфері розширення його діяльності як по залученню коштів нових категорій вкладників, так і по проведенню нових видів операцій, пов’язаних з розміщенням коштів банку. При кількісному аналізі можна зробити висновки при зміни значущості окремих операцій в діяльності банку, а також про поліпшення чи погіршення показників, які її характеризують.

Порівняння результатів діяльності банку з результатами діяльності інших банків необхідне для оцінки ролі та місця банку в кредитно-фінансовій системи країни, а також для більш повної оцінки ефективності його роботи.

Узагальнення результатів проведеного аналізу дозволяє визначити фактори, які впливають на діяльність банку, і підготувати рекомендації по прийманню управлінських рішень, спрямованих на її поліпшення.

1.2 Інформаційне забезпечення аналізу.

Інформаційними джерелами для аналізу діяльності банку є:

— балансовий звіт комерційного банку;

— звіт про кредитний портфель;

— звіт про залишки за депозитами;

— звіт про прибутки та збитки комерційного банку;

— звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції;

— звіт про відкриті валютні позиції;

Аналізуючи фінансову звітність, підраховують середні показники ключових категорій балансового звіту за період, що покривається цими даними, та визначають:

стан надходжень — за прибутком на середні активи та капітал;

коефіцієнти приросту ключових показників (позик депозитів та капіталу);

продуктивність роботи персоналу — отримані та сплачені середні процентні ставки;

вартість посередництва.

За такого підходу за вироблення ключових показників діяльності поєднують дані балансового звіту та звіту про фінансові результати, що не залежать від розміру банку. Їх порівнюють із даними інших банків та між собою. Оскільки доходи й видатки аналізують щодо середніх активів та зобов’язань за період, охоплений звітом про фінансові результати, то можуть порівнюватися різні за тривалістю періоди часу.

1.3 Критерії і види фінансового аналізу.

За періодичністю проведення аналіз поділяють на:

— щоденний;

— щотижневий;

— місячний;

— квартальний;

— річний.

Залежно від спектра питань, які вивчаються, аналіз поділяють на:

повний, тобто вивчаються всі аспекти діяльності банку, його зовнішні та внутрішні зв’язки;

тематичний, коли з метою поліпшення окремих напрямів діяльності банку розглядається лише вузьке коло питань.

За метою і характером розрізняють:

попередній аналіз який застосовують, щоб, оцінивши стан рахунків, з’ясувати чи спроможний комерційний банк здійснювати ті чи інші операції;

оперативний аналіз, який проводиться у ході поточної діяльності банку з метою перевірки дотримання нормативів та інших показників. У разі необхідності вживаються термінові заходи щоб підтримувати на належному рівні нормативи та інші показники, а також одержувати достатній прибуток;

остаточний (подальший) аналіз, необхідний для визначення ефективності роботи комерційного банку у звітний період, виявлення резервів підвищення дохідності;

перспективний аналіз, що застосовується для прогнозування очікуваних результатів у майбутньому періоді, вибору нових видів операцій та визначення внутрібанківської політики.

Залежно від об’єкта аналіз поділяється на шість видів:

— функціональний аналіз дає змогу з’ясувати спеціалізацію, місце установи в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також допомагає оцінити ефективність і доцільність функцій, які виконує банк. Такий аналіз здійснюється на підставі загальної суми балансу, співвідношень розмірі депозитів і кредитів, частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень. Мета функціонального аналізу — виявити можливості щодо підвищення прибутку від банківських операцій та їх ліквідність. Її досягають, відмовляючись від неефективних та обираючи прогресивні шляхи виконання потрібних операцій;

— структурний аналіз здійснюється за видами банківських операцій. Базується на відсоткових значеннях кожного рядка таблиці щодо загального підсумку. Зміни відносних показників окремих статей відображують зміни питомої ваги активів чи пасивів та прибутків або збитків від окремих операцій банку;

— операційно-вартісний аналіз розгортає масштабну картину становища банку при визначенні його дохідності, допомагає точніше оцінити вартість конкретних операцій, їх прибутковість чи збитковість. Аналіз дає змогу з’ясувати значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку, розробити основні напрями депозитно-позичкової політики щодо конкретних контрагентів із метою максимізації доходу.;

— рейтінговий аналіз має виняткове значення для комплексної оцінки фінансового стану комерційних банків і порівняних їх між собою. Рейтинг визначають на підставі висновків, зроблених спеціалістами різних категорій;

— факторний аналіз покликаний з’ясувати вплив окремих чинників на показники фінансового стану банку, виявити його сильні та слабкі сторони, зорієнтувати, як найповніше використовувати внутрішні резерви, приймати правильні управлінські рішення та розробляти стратегію розвитку. В практиці факторного аналізу застосовують методи ланцюгових підставлень і пайової участі;

— макроекономічний аналіз дає змогу визначити масштаби активно-пасивних операцій та обсяг банківського прибутку, а також рівень участі комерційного банку чи групи банків у форсуванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональному розподілі кредитних ресурсів. Як правило, його проводить центральний банк.

Хоча напрями та критерії, за якими аналізується робота банку, досить різноманітні, технологія проведення аналізу єдина і передбачає такі етапи:

— попередний;

— аналітичний;

— заключний (інтеграційний).

На попередньому етапі звітність готують до подальшої аналітичної роботи: оцінюють правильність складання і ступінь достовірності отриманих даних, групують окремі статті балансу, звіту про прибутки і збитки, складають аналітичні таблиці та відбирають певні показники, потім на основі опрацьованої первинної інформації відбирають абсолютні й відносні показники, які характеризують ту чи іншу сторону діяльності банку, і визначають порядок їх розрахунку. Зрештою, всі показники групують в аналітичні таблиці відповідно до запланованих напрямів досліджень. На аналітичному етапі визначають вид та необхідну кількість аналітичних таблиць, обирають методи аналізу, форми відображення динаміки та структури досліджувальних показників, роблять необхідні розрахунки.

На заключному етапі аналізу описують отримані результати розрахунків, роблять висновки, готують аналітичні записки, коментарі, доповіді. Слід зазначити, що результати виконаних аналітичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану банку.

2 Економічна сутність основних банківських операцій

2.1 Сутність і роль банківських операцій

Головним продуктом комерційного банку є різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, здійснення розрахунків, управління майном та цінностями, надання гарантій, поручительств, консультацій тощо. Основою цього є торгівля грошима як особливим товаром — передумовою забезпечення економіки достатньою кількістю платіжних засобів.

Визначальним щодо суті банківського продукту є базові функції комерційних банків. Специфіка функціонування банківських установ полягає в тому, що їхнім продуктом є, з одного боку, надання різноманітних послуг шляхом проведення активних, пасивних і комісійно-посередницьких операцій, а з другого — створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатами тих же операцій.

Безготівкові платіжні засоби створюються комерційними банками у процесі депозитної емісії на основі надання позик клієнтам і проведення розрахунків, що призводить до загального розширення грошової маси. При зростанні попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дає змогу збільшувати грошову масу, а при зниженні попиту — зменшувати її. Тому здатність комерційних банків створювати гроші має важливе значення для економіки.

Другу складову банківського продукту становлять різноманітні послуги, що надаються комерційними банками, — депозитні, кредитні, розрахункові, касові, інвестиційні, трастові, валютні, консультаційні та інші. При цьому для з’ясування суті й специфіки банківського продукту важливо вивести чіткі термінологічні формулювання. Результатом банківської діяльності є саме надання послуг клієнтам. Із цією метою банки здійснюють операції різних видів. Інакше кажучи, власне “послуги” — це кінцевий результат, готовий продукт банку, тоді як “операції” — це його виробничий процес (див. схему 2.1).

Схема 2.1 Класифікація результатів діяльності комерційного банку

Види операцій комерційного банку

|     |     |

|     |     |

Результати банківської діяльності

Класифікацію цього процесу доцільно проводити з урахуванням особливостей формування й розміщення ресурсів комерційного банку, що зводиться до здійснення трьох основних груп операцій: пасивних, активних і комерційно-посередницьких. Пасивні операції полягають у залученні тимчасово вільних грошових коштів для формування своїх ресурсів. При проведенні активних операцій банки розміщують сформовані ними ресурси з метою отримання прибутку. Комісійно-посередницькі операції проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. Щодо останніх, то йдеться, власне, не про формування і розміщення ресурсів, а про переміщення вже наявних у банку коштів за його розпорядженням або про проведення інших операцій, безпосередньо не пов’язаних із рухом грошей (про так звані позабалансові послуги).

Отже, у результаті здійснення трьох названих груп операцій комерційні банки надають клієнтам різноманітні послуги, які у сукупності і становлять банківський продукт.

Загалом результати банківської діяльності мають чітко виражений продуктивний характер. При наданні депозитних послуг банки акумулюють тимчасово вільні від обігу кошти, перетворюючи їх на капітал, тобто “непрацюючі” ресурси примушують працювати на користь як окремих суб’єктів ринку, так і економіки в цілому. Використання банківських кредитів у виробництві є необхідною умовою процесу розширеного відтворення, а позики, видані на споживчі цілі, збільшують платоспроможний опит, що також сприяє економічному зростанню. Організація і своєчасне проведення банками розрахунків забезпечує умови неперервного товарообігу та створює можливості для ефективного перетікання капіталів у господарстві. Реалізація інших банківських послуг теж створює умови для нормальної підприємницької діяльності у різних секторах економіки та забезпечення належного життєвого рівня населення.

Сьогодні універсальні банки пропонують довгу низку продуктів, що охоплює практично всі сфери діяльності і фінансових послуг. До основних банківських послуг належать залучення коштів і подальше надання позик. Проте навіть в межах цих двох послуг може бути вироблено безліч найрізноманітніших форм банківських продуктів.

Швидкий темп зростання ряду банківських послуг потребує сьогодні від службовців досконалого знання всіх модефікацій продуктів, не тільки наданих своїм банком, а й розроблених світовою практикою банківської справи. Для зручності розгляду окремих послуг звичайно вдаються до їхньої класифікації. Класифікація допомагає також визначити місце досліджуваної послуги в системі банківських продуктів.

Для розкриття специфіки потреб, які задовольняються шляхом надання банківських послуг, їх класифікують за такими напрямами: клієнти банку, спектр послуг, надаваних різноманітним клієнтам, різновиди цих послуг (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Загальна класифікація банківських послуг.